Здається, що між професійною косметологією, до якої ми звикли, та середньовічним Гданськом немає нічого спільного. Але якщо зазирнути у давню історію цього міста на узбережжі Балтійського моря, стає зрозуміло, що й у тодішніх панянок було бажання зберегти свою красу якомога довше. Щоправда, методи, якими вони цього досягали, можуть здаватися дивними і подекуди небезпечними. А професії косметолога як такої тоді взагалі не існувало – роль візажиста та порадниці з питань краси виконували покоївки або компаньйонки, які були у кожної дворянки, пише gdanskivchanka.eu. Яка ж вона – косметологія середньовіччя?
Відбілювання шкіри та маски з пташиного посліду
Відомо, що в епоху пізнього середньовіччя засмага вважалася ознакою плебеїзму, тому панянки намагалися усіляко захищати свою шкіру від сонця. А інколи самостійно намагалися зробити шкіру світлішою. Гданська історикиня Магдалина Глінецька розповіла, що для цього жінки використовували пудру або звичайне борошно. Проте найчастіше це призводило до закупорювання пор та появи висипань на обличчі. А ось те, як гданьчанки у середньовіччі очищували шкіру після такого щільного макіяжу, могло б сподобатись навіть сучасним спеціалістам, адже вони використовували рослинні екстракти, настоянки та олії. Трояндову олію, яка має безліч корисних властивостей для шкіри, містянки використовували як міцелярну воду.
Косметологія середньовіччя приховувала ще один шокуючий рецепт, який допомагав досягти ефекту порцелянової шкіри. Для цього гданьчанки наносили на обличчя маску з вапна, горілки, яйця та пташиного посліду.
Одним із давніх косметичних засобів, який використовували мешканки Гданська для макіяжу, була сурма. Вона слугувала тінями або підводкою, чудово підкреслюючи красу очей. Однак пізніше виявилося, що цей мінерал є токсичним і, хоч і додає краси, але забирає здоров’я.
Про те, наскільки забрудненою була вода у середньовічній Європі, ходять легенди. Хоч Гданськ був одним із тих міст, де водопровід та заборона на скид стічних вод з вікон з’явилися доволі рано, кардинально це не змінювало ситуації. Рано чи пізно кожен колодязь наповнювався стічними водами, через що там розвивалися небезпечні бактерії. Це стало однією з причин, чому купання у ті часи майже уникали, а вода використовувалася лише для відварів, прання, господарських потреб тощо.
Якщо купання і відбувалося, то у дерев’яних ваннах, де воду насилу вдавалося нагріти. Вся родина купалася в одній ванні по черзі. Цікаво, що мешканці сіл купалися у річках частіше, ніж містяни, тому, ймовірно, вони ретельніше дбали про чистоту тіла. Магдалина Глінецька розповіла, що інколи бруду на шкірі було так багато, що він просто відпадав сам. Звісно, такий спосіб життя призводив до того, що на тілі заводилися паразити. Щоб боротися з ними, мешканці середньовічного Гданська використовували маленькі молоточки для роздавлювання вошей.
З чого складалася косметика у середньовіччі
Найпоширенішим інгредієнтом, який можна було знайти у складі більшості косметичних засобів, був мед. Косметику гданьчанки виготовляли переважно самостійно або їхні покоївки робили це для них. Вона складалася з рослинних та тваринних жирів, трав та горілки. Порошки для відбілювання шкіри виготовляли з пшеничного або рисового борошна та крохмалю.
Враховуючи обмежені можливості для купання у старому Гданську, використання парфумів було одним із найважливіших атрибутів для кожної елегантної панянки. Тоді вони були у дуже незвичній формі. Панянки носили під одягом металеві або срібні кульки з отворами – помандери. Вони були наповнені ароматними травами, шматочками ладану або іншими ароматичними матеріалами.
Косметологія середньовіччя має незвичайний вигляд і може шокувати, але, незважаючи на це, чимало стародавніх рецептів лягли в основу багатьох кремів, сироваток та доглядових засобів, якими ми користуємося щодня. Мед, трави, натуральні олії – це секрети краси, які будуть актуальними крізь століття.