Жінки доводили свою силу і впевнено руйнували міф про “слабку стать” в усі часи і за будь-яких обставин. Друга світова війна стала однією з найтрагічніших сторінок історії, але навіть у цей складний період мешканки Гданська прагнули виглядати гарно і жити, незважаючи ні на що. Для них це був своєрідний бунт проти окупантів. Мода Другої світової війни мала свої особливості. Часто гданьчанки шили одяг зі старих речей, адже про широкий асортимент у магазинах тоді не йшлося. Лише трохи часу та швацьких навичок, і ось чоловічі штани перетворювалися на класичну спідницю, зі старої ковдри виходило чудове пальто, а з обрізків тканини можна було отримати блузку, пише gdanskivchanka.eu.
Мода як відображення змін
Мода Другої світової війни стала дзеркалом змін, які на той момент відбувалися у всіх сферах життя: політичній, економічній та соціальній. Гарним, стильним вбранням гданьчанки прагнули безмовно продемонструвати нацистським загарбникам свою гідність. Інколи одяг міг виражати національні погляди та ставати засобом протесту. На виставці у Музеї Другої світової війни у Гданську є зразки прикрас із Франції та Нідерландів, наприклад, Лотаринзький хрест, який став символом руху “Вільна Франція”, та одяг із зображенням королеви Вільгельміни.
У воєнні роки гданьчанкам доводилося обирати між тим, що було у магазинах, та тим, що можна було створити самостійно. Однак придбати якісну тканину, галантерею та аксесуари також було завданням із зірочкою, тому доводилося проявляти фантазію. Панянки вчилися швацької майстерності і створювали свої образи в умовах дефіциту матеріалів. А для тих, хто не вмів шити, у Гданську у роки Другої світової війни продовжували діяти майстерні з ремонту одягу та підприємства, які займалися переробкою старого одягу. Вони користувалися шаленим попитом, але водночас регулювалися суворими правилами.
Чорні ринки також були доволі популярними місцями, де можна було придбати нову річ для свого гардеробу. Цікаво, що у Гданську найбільш затребуваними товарами у воєнні роки були панчохи, купони на тканини та шкіряні вироби. Переробка одягу з 1920-х та 1930-х років мала принципову перевагу, адже такий одяг був виготовлений з високоякісних тканин, які було майже неможливо знайти під час війни. Гданьчанки надихалися стильними образами, переглядаючи модні журнали з фотографіями зірок.
У 1940-х роках сукні із клаптикових тканин з’явилися у паризьких колекціях високої моди. Це відображало стан моди у ті роки, коли більшість жінок, користуючись порадами з журналів, власноруч створювали одяг із залишків різних матеріалів. Безперечно, дизайнери надихалися тим, що бачили на вулицях Європи, а у своїх колекціях презентували дорожчу та вдосконалену версію такого вбрання.
Торгівля вжитим або переробленим одягом стала настільки звичною, починаючи з 1939 року, що продовжувалася ще десятиліття після закінчення Другої світової війни.
Одяг на лінії вогню
Краєзнавиця та кураторка відділу колекцій Музею Другої світової війни у Гданську Моніка Солодушкевич розповіла про те, як одягалися ті жінки, які вирішили давати відсіч загарбникам нарівні з чоловіками. Їхня форма мало чим відрізнялася від чоловічої, адже на першому місці була практичність. Єдине, що відрізняло їхній одяг, – це спідниця зі складками. Також для жінок-військових були правила стосовно зачісок. Заради зручності жінки мали носити коротку стрижку або збирати волосся в пучок.
Жінки, які працювали в оборонній промисловості, часто носили сорочки та прямі комбінезони. Деякі жінки прикрашали свої комбінезони яскравими хустинками. Популярними наприкінці 1930-х років стали різноманітні аксесуари для волосся, наприклад, тюрбани, хустки, живі або штучні квіти, які були вплетені у зачіску, гребні та шпильки, прикрашені камінням.