Найвідомішим з родини Шопенгауерів є похмурий та загадковий філософ – Артур Шопенгауер. Його бачення особливо відкликається сучасному поколінню, яке свої думки описує лаконічними цитатами мислителя. Проте не песимізмом єдиним прославилась відома сім’я з Гданська. Сильні жінки, підприємливі чоловіки, нескінченні подорожі, розкішні маєтки та непрості взаємини – життя Шопенгауерам піднесло багато сюрпризів. І чимало всього родина встигла прожити у приморському містечку, яке зберігає згадки про шановане сімейство на своїх вулицях. Тож час і нам поринути в історію Шопенгауерів на сайті gdanskivchanka.eu.
Гданське коріння
Родина Шопенгауерів зазнала світової слави завдяки філософським напрацюванням та поглядам Артура Шопенгауера. Проте Гданськ пам’ятає його лише маленьким хлопчиком, який жив тут до п’яти років. Натомість місто береже історію сім’ї, яка підіймала приморський регіон задовго до його появи. А особливо гданчани захоплюються матір’ю Артура – Йоганною, яка була письменницею. Тож Йоганна Шопенгауер народилась у 1766 році у Гданську в родині заможного купця. Її дівочим прізвищем було Трозінер й сім’я дівчини була шанованою у місті. З самого дитинства Йоганна тягнулась до творчості й любила вивчати щось нове. Якщо її батько відповідав за фінансовий добробут, то мати виховувала Йоганну у любові до мистецтва. І це проявлялось різними способами – у грі на фортепіано, вивченні живопису чи новій захопливій книзі. Йоганна мріяла стати художницею, проте сім’я підготувала для неї інше майбутнє.
У 1785 році Йоганна вийшла заміж за Генріха Шопенгауера – спадкоємця надзвичайно багатої й відомої сім’ї у Гданську. Так Трозінери породичались з Шопенгауерами. Цікаво те, що обидві родини мешкали на одній вулиці, тож Йоганні не довелось звикати до нового оточення. Ба більше, вона й сама прагнула вирватись з рідного дому, щоб почуватись вільною від настанов сім’ї. Саме тому Йоганна зробила обдуманий крок й обрала старшого чоловіка, який міг би забезпечити їй і дітям гідне життя. Через три роки після весілля у подружжя з’явився син, якого назвали Артуром. За традицією Генріх забезпечував сім’ю, а Йоганна виховувала сина так, як навчали її. Вони мешкали на вулиці Świętego Ducha, 114, за декілька кроків від знаменитого будинку “Під Черепахою”, де народилась Йоганна. Проте засиджуватись на цій вулиці не доводилось, адже сім’я обожнювала подорожувати як Європою, так і околицями Гданська. І Шопенгауери могли собі це дозволити, адже чи не в кожному куточку міста були їхні родинні маєтки та інша власність.
У 1793 році сім’я покинула Гданськ й переїхала до Гамбурга. З цим переїздом закінчилось і звичне життя Шопенгауерів. Якщо спершу батько сімейства – Генріх підтримував бізнес, то через декілька років справи погіршились і він помер. Тоді Йоганна залишилась з двома дітьми – Артуром та Аделаїдою, яку народила вже у Гамбурзі. Їм довелось починати все спочатку й для них чудово спрацювала приказка – “Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші”.
Талановита родина
Якщо вимірювати успіх впізнаваністю, то Артур Шопенгауер досяг найбільшого. Попри, здавалось би, заздалегідь визначений шлях, він зумів стати філософом, яким досі зачитуються люди. Народившись у знаменитій купецькій родині Гданська, він мав обов’язок продовжити бізнес. Цього для нього хотіли рідні й наполягав батько. Саме тому Артур почав вивчати всі тонкощі купецької справи у Гамбурзі. Хоч йому це зовсім не подобалось, проте він не заперечував своєму тату. Водночас у голові Артура спалахували інші думки, які були натхненні численними подорожами, творчим вихованням матері та власною меланхолійністю. Тож, коли Йоганна й діти залишились самі, кожен з них розпочав власний шлях. Артур Шопенгауер скористався капіталом сім’ї, щоб вивчати все, що його цікавило: психологію, філологію, філософію й інші науки.
Не менше талантів відкрила у собі й мати сімейства. Йоганну Шопенгауер завжди цікавило мистецтво й поезія, подорожі та культурні заходи. Якщо в дитинстві її прагнення стати художницею обмежували, то вивчення мов заохочували. Жінка багато подорожувала й зачитувалась книгами, спостерігала за людьми та залюбки досліджувала щось нове. І цей досвід зробив її відомою, проте не так, як вона собі уявляла. Після Гданська й Гамбурга Шопенгауери оселились у Веймарі. Саме там жінка знайшла для себе цікаве товариство й організувала літературний салон. Її гостями були письменники й науковці, мистецтвознавці й художники, а найвідомішими друзями Йоганни стали Йоганн Вольфганг фон Гете та Александр фон Гумбольдт. А ще мати всюди подорожувала з донькою – Аделаїдою. Жінки стали найкращою компанією одна для одної, коли Артур зовсім віддалився від сім’ї.
Артур Шопенгауер сміливо прокладав свій шлях філософа. Хоч він був нелегким, проте чоловік дотримувався власних поглядів. Його називали песимістом, хоча сам мислитель вважав себе радше реалістом. Артур прославився працею “Світ як воля та уявлення”, відомими також стали твори “Про свободу людської волі”, “Про основи моралі” та інші. Він провів все життя у мандрах, а останні роки був самітником й жив на сімейний спадок. Хоч його сучасники вважали погляди Шопенгауера цікавими, проте по-справжньому популярним Артур став після смерті. Життя виявилось іншою подорожжю для Йоганни та Адели. Жінки відвідували різні країни й всюди знаходили однодумців. Зрештою вони відкрили себе у письменстві. Йоганна писала про все, що бачила, і про всіх, ким захоплювалась. Так, з-поміж усієї творчості жінки гданчанам найбільше відгукнулась книга про рідне місто. Gdańskie wspomnienia młodości письменниця занотовувала в останні роки свого життя й вони залишились незакінченими. А видала їх Адела, яка продовжила справу матері.
Спогади про місто
Шопенгауери покинули Гданськ, проте місто назавжди залишилось у їхніх думках. А найкраще підтвердження цьому – це мемуари Йоганни, які жінці так і не вдалось завершити. Попри це Gdańskie wspomnienia młodości детально й цікаво розповідають про життя у Тримісті. Коли Йоганна написала вже чимало творів, черга дійшла і до рідного міста. Книга була оприлюднена у 1839 році через рік після смерті Йоганни. А перший польський переклад мемуарів довелось чекати ще чимало часу, проте він все ж був опублікований.
Хоч чимало критиків сперечаються щодо історичної правдивості мемуарів Йоганни Шопенгауер, проте метою жінки не було створити довідник. Письменниця славилась тим, що описувала настрої суспільства, власні враження, кумедні ситуації, конфлікти та все, що її захоплювало. Тож, бувши вдалині від рідного міста, вона не могла не присвятити йому свої сторінки. Щоденник Йоганни демонструє виключно її бачення на світ, в якому доводилось співіснувати величезній кількості людей. І вона зробила розповідь максимально затишною й захопливою.
Йоганна народилась у купецькій сім’ї, тож її життя сміливо можна назвати безбідним. З самого дитинства компанією письменниці була прислуга. Саме тому у своїх мемуарах вона з ностальгією згадує науку своєї няні. Йоганна мала хист до вивчення мов і це їй неабияк допомогло у письменницькій справі. Не забула авторка написати і про свою любов до читання та творчості, які були її улюбленими заняттями у дитинстві. А найкращим місцем для ігор Йоганна вказує численні ґанки будинків, які, хоч і робили вулиці вузькими та химерними, слугували вільним простором для малечі. Те, що Йоганна зростала у заможному домі, ніяк не завадило їй спостерігати за життям інших. Тож, коли вона упорядковувала свої спогади, розповіла і про рутинну вуличних торговців, робітників, селян і т.д.
Мемуари Йоганни Шопенгауер – це мандрівка її життям, адже читач може спостерігати за дорослішанням письменниці і змінами у Гданську. Так, коли жінка виходила заміж, її цікавили критерії вибору чоловіка, коли була активною завсідницею світських заходів, то не забувала відмітити деталі одягу присутніх, а коли покидала місто, то, звичайно ж, згадала нестабільну політичну ситуацію. І це все ми дізнаємось з Gdańskie wspomnienia młodości – мемуарів, які стали посланням з минулого для нащадків. А гданчани бережуть цю історію, інтерпретуючи її у різних виданнях.
Festiwal Schopenhauera
Якщо Гданськ залишив у спогадах Шопенгауерів окремий слід, то життя сім’ї в місті також було помітним. Так, наприклад, багато туристів намагаються знайти рідний дім Артура й завзято підіймають голову вгору на вулиці Świętego Ducha, щоб побачити той самий будинок “Під Черепахою”. Деякі родинні маєтки зараз зайняті новими закладами й установами, а ще відомим місцем купецької сім’ї є Park Schopenhauera. Хоч багато надбань Шопенгауерів тепер мають інше значення, а дещо лише віддалено нагадує колишню велич, проте містяни пам’ятають досягнення талановитої родини. Саме тому Гданськ взяв на себе відповідальність організувати Festiwal Schopenhauera. Цією культурною подією гданчани прагнуть доповнити спадщину відомого філософа, якого вважають своїм натхненником.
Фестиваль був започаткований у 2023 році і щороку обирає нову тему для дискусій. Хоч команда присвячує подію Артуру Шопенгауеру, проте береться обговорювати актуальні проблеми суспільства. Переваги та недоліки різних видів стосунків між людьми, явище капіталізму, непевність сучасного буття – ці та багато інших тем відкриваються по-новому завдяки фестивалю. Основна програма проєкту відбувається восени, проте організатори потурбувались про додаткові події на весні чи пізньої осені. Festiwal Schopenhauera пропонує майстер-класи, семінари й лекції, дискусійні клуби, воркшопи і т.д. Багато заходів присвячено поглядам Шопенгауера й досліджують нові грані знаного філософа. Попри насичену програму, все відбувається в атмосфері легкості та свободи. Так, фестиваль може похвалитись величезною кількістю крутих спікерів та учасників. А якщо ви уявляєте філософський фестиваль як нескінченну лекцію, то цей проєкт дивує вдалим поєднанням цікавих бесід та вечірок.
