Коли у наших думках виникає гданська корабельня, то поруч вимальовується чоловічий силует. Проте насправді, окрім чоловіків, там працювало й чимало польських жінок. Вони займали різні, подекуди посади зі складними обов’язками. Тож якою була їхня діяльність на корабельні? Про це більш детально розповімо у цьому матеріалі на gdanskivchanka.eu.
Жінки при владі
Чимало гданських жінок працювали саме в адміністрації корабельні. Хоча вони не займали керівних посад, але саме вони вирішували питання про виділення місць для літніх таборів чи пільги на вугілля взимку. Ці жінки насправді впливали на чимало важливих питань. Чоловіки, які приходили до них в кабінети, відносились до них з повагою, спілкувались культурно, хоча під час роботи на корабельні могли лаятись. Вони так себе поводили, адже знали, що багато що залежить саме від цих жінок.
Також на корабельні жінки працювали на посаді секретаря. Вони мали високі компетенції та знали іноземні мови. В офісах жінки заробляли 1800 злотих, якщо перераховувати на сучасні гроші. Ще на корабельні в ізоляторі можна було натрапити на працівниць. Ця робота більше шкодила здоров’ю, проте оплата була відповідною. Однією з тих, хто працював на цій посаді, була Уршуля Шцюбел. Вона працювала в ізоляторі протягом 18 років.
Важка робота
Чимало гданських жінок надавали перевагу важчій роботі на корабельні. Усе через те, що вони прагнули заробляти більше коштів. Також жінки, які прибирали палуби, мали можливість пройти курси додаткового професійного навчання. Таким чином вони мали змогу підвищити свою кваліфікацію.
На корабельні жінки також працювали на мостовому крані. Мостовий кран був призначений для вертикального та горизонтального переміщення матеріалів у просторі, обмеженому довжиною колії, висотою підйому та опускання та шириною мосту. Однією з керівниць такого обладнання була гданська активна діячка Анна Валентович. На початку своєї кар’єри вона займалася зварюванням, але з часом перекваліфікувалася на кранівницю. Робота на цій машині вимагала великої уваги, зосередженості та відсутності страху висоти.
Під час роботи на корабельні жінки носили великі комбінезони, штани, сорочки та взуття. Досить часто, щоб хоч трохи полегшити роботу, набивали їх соломою і газетами, а на ноги надягали онучі — шматок лляної або бавовняної фланелевої тканини замість шкарпеток. На жаль, якість засобів захисту, таких як маски та рукавички, також була незадовільною. Тож робота була досить шкідливою для здоров’я.
Чимало жінок, які були випускницями Гданського технологічного інституту, знайшли своє місце на місцевій корабельні. Зазвичай вони відповідали за проєктування кораблів, холодильних систем і складання двигунів. Коли на корабельні почали впроваджувати комп’ютери, жінки були першими, хто ними скористався, адже багато з них були вправні в аналізі даних та бухгалтерському обліку. До слова, у бухгалтерії також домінували жінки.
Чоловіки, які працювали на корабельні, були вражені, що їхніми колегами були жінки. Усе через те, що вони не очікували, що гданські працівниці мають стільки знань і здатні досягти стільки цілей. Працюючи на корабельні, жінки повинні були вміти постояти за себе, адже траплялись різні випадки.
Загалом працівниці гданської корабельні завжди підтримували одна одну, хоча інколи між ними вирувала конкуренція. Звісно, у колективі існували й ті жінки, які легше знаходили спільну мову з чоловіками, тому надавали перевагу працювати саме з ними. Досить часто в інтерв’ю колишні працівниці корабельні зазначали, що це середовище було для них справжньою сім’єю.