Кохання – це те, про що люблять слухати та читати чимало людей. У нашому матеріалі ми теж згадаємо про ці почуття, а саме про відому легенду про закохану пару з Гданська. Про цих молодих у місті нагадують дві кам’яні фігури на фасаді одного з гданських будинків, пише сайт gdanskivchanka.eu.
Зустріч у парафіяльній школі
Якуб та Анна ходили до однієї парафіяльної школи при Костелі пресвятої Марії для бідних дітей. Хлопець та дівчина зростали у бідних родинах, проте їхні батьки намагались дати їм усе. Спершу між молодими зародилась дружба. Спільна ходьба до школи та одна парта сприяли цьому.
Якуб був типовим хлопцем, якого не цікавило навчання та книги. У його думках завжди бійки, де він мав можливість показати свою силу та спритність. Траплялись ситуації, коли Анна рятувала його від біди. На відміну від хлопця, дівчина була досить стриманою, виваженою, спокійною. Їй легко давалось навчання, а також вона полюбляла читати. Вони були протилежностями, яким у майбутньому вдалось стати одним цілим.
Зрілість
Минули роки. Якуб виріс справжнім красенем, та й Анна була ще тією красунею. Вже у старших класах настав той момент, коли їхня міцна дружба переросла у справжнє кохання. Молоді безмежно кохали одне одного. Вони планували одружитись, але розуміли, що на це потрібно чимало грошей.
У цей період Якуб прийняв рішення податись працювати у порт, адже у той час там платили задовільно. У минулих століттях біля моря вирував справжній бізнес, адже багато моряків поверталися з-за кордону з достатньою кількістю грошей, щоб почати власний бізнес.
Найважче розлуку переживала Анна, у якої щодня краялось серце. Дівчина розуміла, що Якуб це робить заради них, заради їхнього майбутнього, проте змиритись було нелегко. Юнак приєднався до моряків на корабель, які відходили у довге плавання. Настільки довге, що воно могло тривати декілька десятків років. При прощанні Анна пообіцяла Якубу чекати його стільки, скільки це буде необхідно.
Очікування
Минали роки. Анна працювала покоївкою в одній із заможних родин Гданська. Щодня вона з нетерпінням чекала, що перед її очима з’явиться її коханий. Проте минав час, а його все не було. Інколи жінку мучили сумніви, чи пам’ятає про неї її Якуб. Думала, що можливо він вже забув за неї, одружився з іншою. Довго чекаючи, вже й в Анни виникали думки вийти заміж за іншого, аби на старість не залишитись самою. Проте жінка вирішила залишитись вірною до кінця.
Вже у похилому віці Анна не мала ні сім’ї, про неї не було кому піклуватись. Вона переїхала до гданського притулку Святого Духа. Своє перебування там жінка оплачувала за допомогою милостині, яку збирала протягом дня на вулицях міста.
Одного дня, просячи декілька монет на прожиття біля костелу, Анна помітила нового жебрака. Ним виявився її коханий Якуб. Усі ці роки чоловік перебував у турецькому полоні, куди потрапив через декілька днів після того як відправився з гданського порту. Вже у похилому віці вони змогли віднайти одне одного. Якуб та Анна прожили разом до кінця днів у притулку Святого Духу. Разом померли в один період від епідемії чуми у Гданську. Тож навіть смерть не змогла розлучити їх.
У 1640 році було побудоване нове приміщення притулку. Саме на фасаді цієї будівлі були встановлені фігури закоханих, адже чимало жителів Гданська були просто захоплені історією цього кохання.
Ось такі історії про глибокі почуття завжди знайомлять містян та гостей ближче з самим містом. Після такої розповіді можна подивитись на Гданськ з іншого ракурсу, зокрема звернути увагу на архітектуру та замислитись про те, що можливо і ці статуї символізують якусь життєву історію.