Тадеуш Білікевич: життя видатного психіатра

Видатною постаттю в галузі медицини є Тадеуш Білікевич. Польський професор, науковець та психіатр закріпив за собою статус відомої та неординарної особистості, яка увірвалася з новими відкриттями у XX століття. Він випереджав свій час, любив те, чим займався, та залишив чималу спадщину для подальшого вивчення. Його погляди були революційними, жага до вивчення нового керувала Тадеушем протягом усього життя, а невтомна праця принесла свої плоди. Ну а Польща неймовірно пишається причетністю до звершень такої людини. Не оминула ця слава й Гданськ, з яким пов’язана значна частина життя психіатра, пише сайт gdanskivchanka.eu.

Шлях Білікевича

Тадеуш Білікевич сміливо увійшов у нове століття, народившись 5 квітня 1901 року у Львові. Хоч його сім’я не мала жодного відношення до медицини, проте батько наполіг, щоб син пов’язав своє життя саме з цією сферою. І, як виявилось, він не помилився, адже Тадеуш став сенсацією та закарбував своє ім’я в польській історії на довгі роки. Філософ та психіатр не втомлювався вчитись протягом всього життя, а тому зібрав чимало досвіду та знань. Розпочав він свій шлях у Кракові, де навчався в школі св. Анни. Саме тоді Тадеуш почав проявляти свій характер та пізнавати життя. Так, хлопець разом зі своїми однокласниками в останній рік навчання пішов добровольцем до армії. Тоді юний Білікевич отримав поранення, лікування якого наблизило хлопця до його покликання. Батько підштовхнув сина до вивчення медицини, але переконався у своїй любові до цієї справи парубок під час лікування у Швейцарії.

Місцем, яке виховало Тадеуша Білікевича, став Ягеллонський університет у Кракові. Саме там він реалізував себе спершу в одній, а потім в іншій галузі. Цими спеціальностями виявились медицина і філософія. Та попри велику заслугу університету важливим етапом в житті Тадеуша було перебування у Швейцарії. В цій країні він познайомився з психіатрією, поглибив знання з філософії та відкрив свій потенціал. Паралельно з відновленням в санаторії Білікевич ще волонтерив у психіатричній клініці в Цюриху. Там він повністю занурився у свої захоплення. Тадеушу пощастило познайомитись з багатьма видатними лікарями та дослідниками, від яких молодий спеціаліст перейняв чимало досвіду. Натомість він справив враження здібного учня. Так, тоді у нього з’явилась можливість переїхати разом з професором Генріком Сігерістом до США, проте Тадеуш вирішив пов’язати своє життя і кар’єру з рідною Польщею.

Тадеуша Білікевича неможливо було назвати пересічною особистістю, адже на додачу до професійних якостей він ще й був людиною незмінних принципів. Психіатр проголошував подекуди революційні погляди, виступав за свободу в наукових дослідженнях та не поступався у своїх переконаннях. Через це чоловік нерідко втрачав можливість працювати на кращих посадах чи легшим способом дійти до своєї мети. Але саме ці риси й визначили його як особистість, професіонала та людину, якою пишається Польща.

Робота в Польщі

Набравшись досвіду та знань, Тадеуш Білікевич вирішив застосувати ці вміння в рідній країні. У 1928 році він почав будувати свою кар’єру в Польщі. А повернувся чоловік до своєї альма-матер – Ягеллонського університету, де взявся здобувати другу спеціальність і влаштувався асистентом на кафедру історії медицини. Це були перші кроки молодого лікаря, коли доводилось і навчатись, і працювати. Тоді він активно займався науковою діяльністю, видавав чимало праць та намагався забезпечувати сім’ю.

У 1935 році Тадеуш змінив місце роботи, місто, в якому проживав, та вектор уваги, адже цього вимагала нова посада. Тоді він очолив психіатричну лікарню в Кочборові, що дало можливість розкритися йому в ролі психіатра. Тут він пропрацював аж до 1946 року і пережив чимало подій. Саме у цьому місті він перебував під час Другої світової війни, а наприкінці навіть був мобілізований до Польської Народної Армії. Та це найменше, що можна сказати про той період, адже лікар може похвалитись багатьма мужніми вчинками. Так, він захищав своїх пацієнтів, персонал та усіх, кому була потрібна допомога. Підвали лікарні стали безпечним місцем для поляків та євреїв, яких переслідували. А після закінчення всіх жахіть війни Тадеуш Білікевич дав свідчення з погляду лікаря щодо німецької системи гноблення.

Після закінчення війни, у 1945 році, лікар переїхав до Гданська, де жив і працював до кінця свого життя. У приморському містечку він і долучився до організації Медичної академії, і став завідувачем кафедри історії та філософії медицини у цьому закладі, і перейняв управління відділенням та клінікою психічних захворювань. Так пройшов останній робочий період Тадеуша Білікевича, після якого він вийшов на пенсію у 1971 році. Поруч з професійною діяльністю чоловік постійно вдосконалювався, здобував нові титули та долучався до багатьох клубів та товариств. Його життя було наповнене постійним рухом вперед, що і не дивно, враховуючи характер професора.

Філософ та історик

Першою любов’ю в житті Тадеуша була філософія. Саме її він завжди прагнув вивчати та зрештою отримав відповідну спеціальність. Талант до цієї справи відкрився ще під час лікування у Швейцарії. Тоді професори та лікарі спонукали юного Білікевича працювати в галузі філософії. А повернувшись звідти, він так і зробив, вступивши на відповідну кафедру в Ягеллонський університет. Це був золотий час для нього як для історика, адже кількість наукових праць, монографій та статей була неймовірною, а його думки вражали всіх навколо. 

У 1928 році Тадеуш публікує свою першу книгу, в якій він роздумує над впливом різних факторів на людське життя. “Проблема життя в світлі принципів порівняльної психології” стала не лише дебютною, але й слугувала дисертаційною роботою на звання доктора. Наступна праця Білікевича розкрила його як історика, адже була присвячена Яну Джонстону. Тадеуш і дослідив біографію лікаря, і провів аналіз умов, в яких він працював, і висловив власні думки та припущення. Цей матеріал висувався вже як його дипломна робота. Ну а найсуперечливішою працею стала Die Embryologie, що є парадоксом, адже вона найдетальніше описує філософські погляди та думки автора. 

Тадеуш Білікевич видав ще багато філософських та історичних матеріалів, які за його життя не отримали належного розголосу. Дослідника не дивувала така реакція, адже вона була вже звичною. Та це ніяк не применшило здобутків чоловіка в різних сферах. Він кидав виклик суспільству і собі, а філософію не покинув навіть тоді, коли вже не працював в Ягеллонському університеті.

Дослідження в психіатрії

Не менших висот досяг Тадеуш Білікевич і в галузі психіатрії. Його справедливо називають засновником Гданської школи психіатрії, а багатьма принципами, які він відкрив, спеціалісти послуговуються досі. До видатних праць лікаря належать “Психотерапія”, “Психологія снів”, “Психоаналіз в медичній практиці” та багато інших.

У своєму підході психіатр завжди спирався на духовні цінності та відкидав суто механістичні пояснення. Він був проти цензури в науці та завжди підтримував нові ідеї. Білікевич залишив настанови та власні думки щодо багатьох тем, які досліджували психіатри, проте деякі з них є особливими. Так, чоловік займався трактуванням сновидінь і наполягав, що сон є суто біологічним явищем. Усі образи, які люди бачать під час сну, – це результат їх індивідуальних переживань. Об’єднав лікар ще поняття пам’яті та свідомості, роздуми про які вилились у його теорію мнемосинезії.

Важливим досягненням психіатра є застосування фармакологічних методів при лікуванні захворювань, які мають психотичну основу. Антидепресанти, нейролептики, атропінові коми, медикаментозний вплив на алкогольну залежність – ці всі вже звичні методи колись були відкриттям Тадеуша Білікевича. Ну а ще він був одним із тих, хто шукав біологічну основу психозів, заклав фундамент для багатоосьової діагностики та дивився на кожну проблему, охоплюючи різні точки бачення. А успіх Тадеуша Білікевича полягав у поєднанні медичного та філософського погляду на усі процеси та явища.