Жінки завжди відігравали важливу роль у житті Гданська. Звісно, що у минулих століттях про них не часто згадували, тому усі досягнення та подвиги присуджували чоловікам. В історії середньовічного Гданська жінки фігурували в інформації про те, з ким відомі жителі Гданська одружилися, скільки в них було дітей тощо. У цій розповіді вони лише фон, проте це неправильно. У цьому матеріалі на gdanskivchanka.eu ми більш детально розповімо про гданських жінок, які змінили історію міста.
Жінка, що змогла
Цей матеріал базуватиметься на інформації з книги Міхала Слубовського про гданських жінок. Його вибір припав на жінок Гданська в новітній час, тобто тих, які жили від кінця Середньовіччя до 19 століття. Чимало уваги автор приділив Луїзи Готтшед.
Про цю жінку відомо мало, проте вона була важливою постаттю в історії Гданська. Луїза Готтшед народилася в родині відомого гданського лікаря. Базову освіту дівчина здобула вдома. Вона цікавилася поезією, музикою та астрономією. Варто згадати й про цікаву історію кохання Луїзи та її майбутнього чоловіка.
Коли вони почали листуватися, їй було 14 років. Під час обміну листами, який тривав кілька років, пара закохалася. Батьки Луїзи були проти того, аби їхня дочка мала хоч якісь стосунки з німецьким письменником і драматургом Йоганном-Крістофом Готтшед. Після смерті батьків закохані одружилися. Згодом Луїза почала багато працювати, зокрема вона писала п’єси та наукові статті, перекладала твори інших авторів, листувалася з визначними особистостями тієї епохи. Однак після її смерті Йоганн чимало досягнень своєї дружини присвятив собі. Тож не дивно, що у Гданську мало знають про біографію Луїзи Готтшед. Проте варто згадати про те, що жінка мала можливість познайомитися з імператрицею Марією Терезією, яка назвала жительку Гданська найученішою жінкою в усій Польщі. Ця зустріч є доказом того, що Луїза Готтшед не була просто пересічною жителькою Гданська.
Черниці та відьми
Великою жіночою спільнотою в середньовічному Гданську були черниці. Ще наприкінці 14 століття у Вільному місті сестри Бригідки заснували тут свій монастир. Жінки, які вступали до монастиря, були вільні від суспільного примусу виходити заміж і народжувати дітей. Попри те, що вони жили у певному обмеженні, черниці мали змогу у межах монастиря самореалізуватися та інтелектуально розвиватися. Поза ним у них таких можливостей практично не було. Протягом наступних століть цей орден розширював свої володіння та змагався з іншими орденами.
Також у середньовічному Гданську існувало чимало відьом, яких у той час остерігалися. Зазвичай це була самотня, старша жінка, часто вдова. Вона могла володіти майстернею після смерті чоловіка та кількома ділянками. Тож дуже часто відьмою називали ту жінку, якій заздрили.
У 14 столітті запровадили закон, за яким відьом і чаклунів спалювали живцем на вогнищі, а їхнім спільникам відрубували голови. Згодом у 16 столітті у Гданську змінили закон щодо відьом та чаклунів. Тепер люди, яких підозрювали у магії, поставали перед церковним судом. Однак у Гданську було дуже мало судів щодо чаклунства.
Найчастіше у Вільному місті перед судом поставали жінки, що походили з менших міст та сіл. Після Реформації у Гданську релігійний фанатизм вийшов на перший план. У цей період почастішали суди над чаклунами. Тоді найпростіше було звинуватити жінку в чаклунстві і спалити на вогнищі.
Отож ці жінки творили та змінювали історію Гданська. Можливо, без них біографія міста була б не такою цікавою та пізнавальною. Досвід цих жінок надихає сучасниць творити та створювати щось корисне для цього світу, адже у 21 столітті для цього є більше прав та можливостей.