Весілля є однією з найвизначніших подій у житті багатьох людей. Хтось чекає і готується до цього усе життя. У минулих століттях у Польщі весілля супроводжувались традиціями, пише сайт gdanskivchanka.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про те, якими були весільні звичаї у Гданську у минулому.
Найпоширеніші традиції
У 19 столітті у Гданську батьки вирішували, з ким їхня дитина повинна одружуватись. Такий шлюб укладали здебільшого з метою збагачення, про кохання йшлось досить рідко. Підбір пар був схожим на укладання угоди чи переговори про економічний контракт.
За традиціями, від родини чоловіка до нареченої на так звану розвідку ходив сват. Зазвичай це був чоловік з хорошими ораторськими здібностями, який вмів заговорити зуби будь-кому. До будинку дівчини він традиційно приходив у середу чи в суботу. Сват приходив на справжнє застілля, де розповідав про нареченого і переконував, що він є досить хорошою кандидатурою для їхньої дочки. Такі розмови відбувались у компаніїї горілки чи пива.
Якщо сватання відбулось успішно, молода пара переходила до наступного етапу – заручин. У Гданську їх зазвичай справляли у суботу. Перед цією подією наречені повинні були сповістити про свої наміри костел, аби там зробили оголошення про їхні заручини протягом наступних трьох мес. Розривати заручини було справжньою ганьбою для сім’ї, тож зазвичай до такого не вдавались, попри будь-які негаразди.
Святкування весілля
У 21 столітті дівич-вечір є невід’ємним атрибутом весілля. Подекуди це масштабний захід, який супроводжується алкоголем і різноманітними іграми та розвагами. Раніше у Гданську з неодруженими прощались по-іншому.
Дружки приходили до будинку нареченої та співали вітальню пісню для батьків. Потім розплітали косу, з якою майбутня заміжня жінка мала розлучитися. Такий захід зазвичай супроводжувався танцями та алкоголем, проте традиційна пісня дружок була досить меланхолійною. У деяких містечках регіону у плетінні коси брали участь також і наречений зі сватами. Традиційно у волосся вплітали багато стрічок і шпильок, щоб розплітання не проходило надто гладко. У той час парубоцького вечора не було. Така традиція лише з’явилась у другій половині 20 століття.
Наступним етапом весілля було благословення. Спершу наречений його просив у своїх батьків у рідному домі. Після цього він вирушав до будинку нареченої. На шляху чоловіка траплялись певні перешкоди, зокрема ворота. Аби наречений міг легко пройти через такі ворота, він був змушений за це заплатити. Оплата була досить простою – горілка для дорослих, солодощі для дітей. У Гданську вважали, що чим привабливіша наречена, тим більше воріт трапиться на шляху нареченого.
Святкування весілля традиційно відбувалось у суботу або у певне релігійне свято. У будній день у Гданську могли одружуватись лише вдівці. Батьки зустрічали молодих хлібом, сіллю та горілкою. Після щедрого весільного столу, наречені та гості весілля переходили до танців. Цікавим фактом є те, що перший танець належав старостам, а не новоствореній сім’ї. Вже опівночі з нареченої знімали вінок і надягали хустку. Саме тоді вона офіційно переходила з незаміжньої в заміжню жінку. За традиціями, після цього жінка не мала з’являтись на публіці без головного убору.
У 21 столітті ці весільні традиції у Гданську видозмінились, а деякі з них вже втратили свою актуальність. Тепер весілля роблять не такими масштабними як раніше. Зазвичай молоді пари надають перевагу скромному святкуванню, аніж гучному застіллю. Також гостей запрошують менше, аніж це було раніше.